Our History

Epiphany of Our Lord Ukrainian Catholic Church, St. Petersburg, Florida.

Many Ukrainian families came to St. Petersburg in the early sixties amazed by the beauty of the area, but missing a key ingredient to their happiness - a Ukrainian church which would bring the community and Ukrainian organizations together. Realizing the importance of having a Ukrainian church in St. Petersburg many individuals began working toward this goal.

These new settlers first attended a Byzantine Catholic mission which was comprised of Ruthenians and Ukrainians. Eventually plans for their own Ukrainian church were formulated. Under the guidance and direction of their spiritual leader, Father Yaroslav Dybka, enough money was raised to purchase property at 434 90 Avenue N. for $7,000.00 on December 5, 1963. In 1964, the Most Reverend Archbishop Ambrose Senyshyn assigned Father Yaroslaw Skrotsky as administrator of the new Epiphany of Our Lord mission Parish.
The original property included a small frame house. Father Skrotsky renovated the livingroom and bedroom into a small chapel, where church services were held. Here is where the church life of the Epiphany of Our Lord Ukrainian Catholic Church began.

The mission Parish consisted of about twenty families. After the Divine Liturgy on Sunday afternoon, picnics were held in order to raise funds for a new church. These early picnics were held in the yard behind the mission house next to the tall pine trees that grace the parcel of land today. The afternoon picnics were enjoyable and very profitable.

In 1966 a new church, rectory and social hall were built. Through the years Ukrainian life flourished at Epiphany of Our Lord Parish and the community began to develop around the church. To meet this growth, parishioners decided that it would be advantageous to purchase the lots on the north side of 90th Avenue for additional parking.

The growth of the Ukrainian church community elevated its status from a mission to a full parish. On November 27, 1976, Bishop Basil Losten of Philadelphia consecrated Epiphany of Our Lord Church and named Father Steven Adamiak its first pastor.

As Epiphany parish grew, it became the focal point for all Ukrainian religious and social life. Both Catholics and Orthodox belonged to our church. Wonderful dinners, picnics, and dances were enjoyed by its members. In addition, a Ukrainian National Choir and Dance Group were organized under the auspices of the Ukrainian American Association. These groups participated in the annual St. Petersburg International Folk Fair and in various local and state activities displaying our Ukrainian art and traditions.

The early 80's again brought a new generation of Ukrainians to the Tampa Bay area. Many young Ukrainian professionals began to call Tampa Bay their home. The need for a new church became more evident as we celebrated the 25th Jubilee of our parish in 1991. In the early 1990's, plans for a new church building were formulated. The property north of 90th Avenue North. would soon be the site of the new church. Groundbreaking was held on November 7, 1993.

Planning, hard work, dedication and some changes brought about a new era in the history of our church. Rev. Msgr. Jaroslaw Fedy retired and Rev. Archpriest Matthew Berko became our pastor on January 1, 1997.

On the weekend of March 22-23, 1997, our parish celebrated two momentous occasions. Saturday, March 22, our parish celebrated the consecration of our new church by Most Reverend Bishop Robert Moskal. On Sunday, March 23, Andrew Krasulski was the first person to be ordained a Deacon in our parish.

Msgr. John P. Stevensky was appointed pastor of Epiphany by Bishop Robert M. Moskal on April 4, 2002, and he arrived at the parish on the 15th of April.

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКОВНОЇ ГРОМАДИ В СТ» ПІТЕРСБУРГУ, ФЛОРИДА
РОКИ 1963 - 1968
Весною 1963 року панство Біловус із своєю трилітною внучкою поселились у Сейнт Пітерсбургу, на Флориді, Будучи ще в молодому віці, - числячи тільки 54 років, по успішній торговельній карєрі, рішились піти на емеритуру.
Осип і Анастасія Біловуси прибули з стейту Мішіґан, де брали активну участь в організаційному українському житті в політичних, товариських та церковних активностях?
У цій чарівній частині Флориди - Ст. Пітерсбурґу зустрілися із майже цілковитою мертвеччиною в організаційному українському поселенні цього міста. Неактивність української громади рішили змінити.
Вдалось їм познакомитись із кількома українськими людьми, а саме Іваном і Марією Сороківськими, Катериною Гришко і Михайлом Похмурським, Михайлом Дічаком та Дмитром Левенцем із його дружиною.
З цими людьми організовано малу групу колядників, восени 1963 року. Підчас Різдвяннх Свят, відвідано 66 українських родин, чого не сподівались, а фінансовий результат з коляди приніс $462.000.
Від початку цієї маленької ініціятивної групи пороблено старання у пошукувані землі під будову Української Католицької Церкви.
Успішною в пошукувані землі треба завдячити пані Гришко, яка знайшла чоловіка, що перебував у лічниці, що мав ідеальну посілість - сім парцель /лотів/ із старою хатою на цій площі. Ціна за це все була подана: - $15,000.00. Переговорюючи із властником /торгуючись/, вдалось цій ініціятивній групі погодись на ціну $7,000.00, а це тільки тому, що ціла парцеля мала релігійний зміст. До цього часу з коляди і поодиноких жертв - дарів було вже надбано $2,128. 00. До заплачення землі під будову церкви бракувало ще $4,872.00. Щоби всі наші старання не пропали
- Осип і Анастасія Біловуси пожертвували на ту ціль повище згадану суму.

В січні, 1964 року відбувся обід із нагоди Богоявления Господнього в приміщенні "Крефт Вілледж Гал, при Четвертій вулиці Північ, який увінчався величавим успіхом в якому взяло участь приблизно 100 людей. Цей обід дав ентузіястичний поштовх до дальшої праці над пожвавленням праці в розбудові українського життя у цьому пальмовому краю, і завершення цілей - будучої побудови Української Католицької Церкви.
Осип Біловус вів постійну кореспонденцію з Митрополитом Сенишиним, повідомляючи його про здобутки, які вдалось осягнути.
Митрополит вислав до Ст. Пітерсбурґу Редемпториста о. Ярослава Дибку до помочі. Перебував він у цьому місті понад два місяці.
Перше українське Богослужения в неділю 5, Квітня, 1964 року у пристіжевій залі "Лицарів Колюмба" при вулиці Сентрал Евеню. Участь українців начислювада 52 особі. Того самого дня відбувся Перший Традиціиний Великодний Обід на якому брало участь приблизно 100 осіб.
В час перебування о. Дибки в Ст.- Пітерсбурґу, заснувано Сестрицтво Української Церкви Богоявлення Господнього. Уряд складався з. слідуючих осіб - Голова - А. Біловусі, Секретарка – Брінклей, Скарбничка М. Сороківська.
В Липні, 1964 року о. Ярослав Дибка був відкликаний, а на його місце слідуючого тижня прибув о. Ярослав Скроцький, як постійний парох. У той самий час відвідав цю, хоч ще маленьку церковну громаду о. Монсіньор Михайло Польовий, який переглядав успішні здобутки церкрвної громади.
9 – го травня за ініціятивою о. Скроцького організовано Товариство Св. Імени. Ця організація мала свої початкн 1965 року. Першими урядниками були слідуючі –
М. Похмурський – Голова, Н. Захарко – Заступник, Рекордовий Секретар - Осип Біловус, Фінансовий Секретар - Н. Яцилаї Скарбник - К. Гузарі До контрольної комісії увійшли Р. Вергун, Р. Рудакевнч і Г. Панчук.
До ціієї пори вся громадська активність і Богослужения відбувались у каплиці, яку перебудовано зі старої хати. Вся праця перебудови була виконана власними силами. Найбільше зусилля в перебудові вложив нестомненнй член парохії від самих початків істнування - Григорій Панчук. Прийшлося думати про будівлю церкви й інших приміщень, щоби створити центр українського життя у цьому приємному оточенні.
Такий проект прийнято з ентузіазмомю На заплямований проект, до громади знову завітав о. Монс. Польовий восени 1965 року. За дозволом Митрополита будівництво запланованого центру почалась із початком 1966 року. Ще того 1966 року сформовано плян купити 10 лотів, що були на продаж через вулицю від церкви. Ціна за цю посілість була - $12,00000. Ця посілість була заплянована на побудову старечого дому.
До цього пляну вислано Митрополитом дві монахині для переглянення справи. Перебувши у цьому місті 10 днів, монахині повернули до Філядельфії. Це була літня пора року, коли багато людей повертають на північ до своїх родин і знакомих на відвідини, так, що у той час учаснихів на Богослужениях було обмаль. Мабуть, що цей заплянований проект, зустрівся з негативним відмовленням від Митрополита?
Весною, 1967 року о. Схроцький захворів, так, що мусів повертатись до Пенсільванії. На його місце Митрополит прислав нового, молодого священника о. Юрія Маркевича. Треба завдячити також Осипові Біловусові, що до розвою церковної громади багато спричинися своїми писанням до української преси в Канаді й Америці, також часті публікації в льокальному дневнику “Сейнт Пітерсбурґ Таймз”. Через його писання багато наших туристів приглянувшись до життя у цьому місті, поселювалось на постійно?
При кінці літнього сезону, Біловуси оставили Ст. Пітерсбурґ, і виїхали на північ. Оставляючи Флоридську українську громаду, у 59, році життя на певних вершинах у повному розвої. Мабуть з думкою включитись до праці серед українського громадянства Мішіґен.
По двадцять літній неприсутности, в 1979 році паньство Біловуси знову повернули до чарівної Флориди поселившись у цьому місті св. Петра на постійно.

As proud parishioners of Epiphany of Our Lord Ukrainian Catholic Church
We recognize...
the accomplishments of our pioneers over the past years.
We realize...
the dedication of the parishioners who made dreams a reality.
We regroup...
our thoughts for the future.
May all our future plans and work be for the greater glory of God.